Что же мы никак не поумнеем
Инок59
Как известно "хрен не слаще редьки",
Власть меняют под созревшие идеи.
Царь хороший, да бояре черти,
Сказочка для дураков поверьте,
Что же мы никак не поумнеем.
Четверть века шли к капитализму,
Расплодили бизнес, олигархов.
А как жисть поставила нам клизьму,
Завопили дайте коммунизьму,
А с чего бы им дарить подарки.
Их устав, прибыль любой ценою,
Глянь законы под себя клепают.
Состраданье к ближним параноя,
Так уж мир жестокий их устроен,
Их менты и судьи охраняют.
Глянь, как кандидаты в уши дуют,
Шелухой словесной мишуры.
Социалка, пенсии:- блефуют,
Токмо выбери, последнее своруют,
Менять надо правила игры.
* * *
Справедливость алчности не пара,
Монополии:- погибель для страны.
Верить в то, что власть даст что то даром,
Значит пребывать в хмельном угаре,
Типа " лишь бы не было войны"...
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Публицистика : Християнські Побутові Колискові - Воскобойников Ігор Григорович Протягом тривалого часу мене цікавили саме християнські колискові, причому, побутові, тобто ті, яких співають рідні саме у побуті біля самої колиски.
Й ось десь із місяць тому Господь дав мені самому низку колискових, частину з яких сьогодні наводжу.
З того часу я більш системно зацікавився цим питанням й, до мого здивування і навіть із прикрістю, виявив майже повну порожнечу у цьому напрямі. І це у нас, на співучій Україні!
Ще раз підкреслю, мова йде не про літературні колискові, які є у класиків, хоча й у дуже невеликій кількості, й пару яких можна зустріти навіть на нашому сайті: у Светлани Касянчик та у Зоряни Живки.
… Звернувся інтернетом до бібліотекарів системи дитячих бібліотек України й із вдячністю ознайомився із ще якоюсь дещицею колискових. Причому, із прикрістю відзначаю, що наші християнські поети й тут «пасуть задніх», віддавши повністю цей надважливий напрямок духовного виховання на перекручування лукавому.
Отже, намагаючись не скотитися до примітивізму, намагався зробити колискові різного рівня складності від максимально простих й гнучких, щоб мама, тато або інший родич міг сам творити їх та прилаштовувати до індивідуальних потреб, так би мовити, не зазираючи до писаного тексту.
Заздалегідь ДУЖЕ вдячний усім, хто випробує їх у практичних умовах і повідомить свою думку.
Ще більш вдячним буду за продовження розвитку цього напрямку і повідомлення мені про набутки як українською, так й основними романо-германськими та слов'янськими мовами.
