Просим мира, а ведём войну,
Ищем правду, а творим неправду.
И судьбу ломая не одну,
Счастья ищем через все преграды.
Ждём тепла, а сами дарим лёд
Душам, что когда – то согревали
И стремимся к жизни без забот,
Где честны и правы мы едва ли.
Совесть подкупаем и томим
Господа, как дети безрассудством,
Превращая жизнь в зловонный дым,
А не в свет, не в радость, не в искусство.
О, Творец, верни нам верный слух,
Чистый взгляд, а в сердце веру Божью,
Чтобы разум в людях не потух
И безверьем мир не уничтожил.
Любовь,Володенко - Бледных,
Владикавказ,Россия
родилась 13.12.1959 года и выросла в городе Владикавказе,с 12 лет пишу стихи и верю в Господа,прошу кому интересно какое либо общение,пишите.С Божьей помощью.Люба.Еще вы можете почитать мои стихи на сайте stihi.ru автор Любовь Александровна e-mail автора:Lubovblednih@yandex.ru сайт автора:Немного обо мне
Прочитано 7752 раза. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Оцените произведение:
(после оценки вы также сможете оставить отзыв)
Не плачь над могилой моей, не стой... - Юстина Южная Это мой перевод стихотворения (с английского) М.Э.Фрай; по другой версии изначально это был фольклор фольклор американских индейцев, но по последним данным специалисты все же склонились к авторству Мэри Фрай.
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.